Історія села Грушово

      Коли виникло село і звідки походить його назва, невідомо. Але існує легенда про виникнення назви села. Коли козаки їхали за сіллю, то тут зупинялись під великою старою грушею, щоб втамувати голод. Тому й назвали це місце Грушеве. Але це, поки, легенда.

$IMAGE2$

      Село Грушеве та Грушевський монастир на його території вперше згадуються в історичних хроніках як спалені золотоординськими нападниками у ХІІІ столітті, а в 1307 році — як відроджені. Впродовж XIV століття Грушеве належало мармароським воєводам, а від 1404 р. — Грушевському православному монастирю (в 1390 році засновано Грушевське абатство). На думку окремих вчених, монастир у Грушеве міг бути заснований ще в ХІ ст. — після відходу монголо-татар з Угорщини грушівські монахи скаржилися угорському королю про втрату дарчих грамот (1240 рік). Таким чином, з ХІІІ століття існує письмова згадка. У XVII столітті монастир перетворився на центр першодрукарства «руською» мовою на Закарпатті, але наприкінці століття був знищений єзуїтами. Відродили монастир лише у наш час. З 2006 року в Грушеве постійно проживають монахи. Після знищення Грушевського монастиря єзуїтами село перейшло у власність феодалів Довгаїв.

   У січні-грудні 1919 року Грушеве перебувало у складі Румунії, з грудня 1919 року — Чехословаччини. Від 1945 року — у складі України.

   В селі Грушеве був один із центрів культури та духовності, в якому колись було започатковано книгодрукарство в Україні (цей факт довели історики); із Грушевського монастиря поширювалась справа, заснована Кирилом і Мефодієм. Всі експонати збиралися протягом багатьох років, а їх кількості вистачило б, мабуть, на десятки виставкових зал. Деякі з них — унікальні та могли б стати прикрасою будь-якого столичного музею. Серед них: рукопис «Євангеліє» 600-річної давнини, старовинна церковна чаша, ікона закарпатської школи живопису, перші українські гривні, рідкісні марки різних країн тощо. Крім того, в музеї зібрано більше 200 зразків одягу, в основному гуцульського, 250 рушників ручної роботи, прялки, більшість предметів побуту (бочки, кувшини, розписний посуд). Та кожна з цих речей унікальна, орнаменти та вишиті мотиви не повторюються. В цілому експонати розділено на 12 груп — в залежності від тематики.